Балчик — одне з найдавніших міст чорноморського узбережжя. Воно засноване у ІІІ ст. до н. е. греками і спочатку називалося Крунон («Місто джерел») через наявність карстових джерел. У II ст. до н. е. Крунон перейменували на Діонісіполіс на честь Діоніса — бога вина та веселощів. В античні часи місто було відоме як великий торговий центр, у якому виготовляли золоті й срібні монети. Пізніше, у часи правління римлян, у місті був побудований воєнний табір. Теперішню назву Балчик отримав від імені болгарського боярина Валика, який володів цією областю в XIV ст. 1396 — 1878 рр. Землі Болгарії захоплюють турки і вводять до складу Османської імперії. Підвищується рівень національно-визвольного руху, що стає поштовхом до будівництва в 1845 р. церкви св. Миколая та училища, де проводились заняття на староболгарській мові. В 1877 — 1878 рр. Російсько-турецька війна. Звільнення Болгарії від турецької навали. Після звільнення у 1878 р. місто Балчик належить Болгарії. 1912 р. Перша Балканська війна. Союзники — Болгарія, Сербія, Чорногорія, Греція — перемагають Туреччину. 1913 р. Друга (міжсоюзна) Балканська війна. Болгарія ворогує з Сербією, Грецією, Туреччиною, Румунією та зазнає поразки, в результаті чого втрачає частину своєї території. Місто Балчик переходить під владу Румунії аж до 1940, коли під тиском СРСР Румунія була змушена повернути місто у володіння Болгарії.
